Від командира штурмового відділення до оператора спецлінії «102» поліції Києва: історія ветерана Ярослава Митька, який після тяжкого поранення продовжує допомагати людям

Після повернення з фронту захисники продовжують шукати своє місце у цивільному житті та прагнуть залишатися корисними суспільству. Служба у столичній поліції дає можливість ветеранам реалізувати свій досвід, знайти нове покликання та продовжити служити людям.

Одним із тих, хто обрав цей шлях – Ярослав Митько. У свої 20 років він уже командував штурмовим відділенням та виконував бойові завдання на найгарячіших ділянках фронту. Вперше військовий однострій він одягнув у 18 років, коли пішов на строкову службу до лав Державної прикордонної служби України. Саме там, на Чернігівщині, неподалік кордону з росією, він зустрів початок повномасштабного вторгнення окупантів.

Пізніше Ярослав із позивним «Мітяй» долучився до штурмової піхоти, де разом із побратимами виконував складні бойові завдання. Уже після трьох бойових виходів командир штурмового батальйону запропонував йому очолити відділення. Так у 20 років молодий військовослужбовець став командиром побратимів, за яких відтепер ніс відповідальність.

Однак один із бойових виходів назавжди змінив життя захисника. 8 вересня Ярослав відзначив свій 21-й день народження, а вже через п’ять днів отримав тяжке поранення під час штурмових дій на Донеччині.

Того дня Ярослав разом із двома побратимами евакуйовував пораненого військовослужбовця з поля бою. До своїх позицій залишалося близько ста метрів, коли поруч із бійцями розірвалася міна. Внаслідок вибуху Ярослав отримав тяжкі травми та вже не міг самостійно пересуватися, а через складну ситуацію на полі бою на евакуацію довелося чекати близько восьми годин.

Після поранення на Ярослава чекала тривала реабілітація, попри це, молодий боєць не втрачав прагнення повернутися до активного життя та всіляко допомагав військовим.

Сьогодні Ярослав працює оператором служби «102» столичної поліції, де щодня приймає звернення громадян та допомагає людям. Досвід, здобутий на фронті, навчив його зберігати спокій у стресових ситуаціях, швидко реагувати на небезпеку та усвідомлювати ціну кожної секунди.

«Для когось я лише незнайомий голос у слухавці спецлінії «102», оператор,  який відповідає на дзвінок і ставить запитання. Але я розумію, що можу стати першою підтримкою в момент, коли страшно та незрозуміло, що робити далі. Я розумію, для чого роблю цю роботу».

Для захисників, які повертаються з передової, поліція Києва створює умови для працевлаштування та професійної реалізації, адже досвід ветеранів, їхня витримка, відповідальність і здатність діяти у критичних ситуаціях є надзвичайно цінними та важливими у правоохоронній діяльності.

Відділ комунікації поліції Києва

Вікторія Ковальська