Історії жінок-поліцейських

Жінка в поліції.

Це — не лише про форму, зброю і присягу. Це — про шлях, де кожен день доводиш, що ти не слабша, що ти «на своєму місці».

Жінка у суспільстві часто змушена бути вдвічі стійкішою, аби її сприймали всерйоз. Бо її професійність оцінюють не за справами, а через призму чи упередження. Бо її рішення постійно ставлять під сумнів. Бо замість «дякую за службу» вона часто чує: ,«а навіщо тобі це?», «а як же діти?».

Бо чоловіка на бойовій посаді вважають героєм. А жінці — потрібно ще довести, що може так саме ефективно виконувати задачі.

Вона йде в поліцію не тому, що це «жіноче» чи «чоловіче» діло. Вона йде, бо має поклик. Бо хоче змін. Бо вміє. Бо може.

Але суспільство досі ставить їй запитання, яких не ставить чоловікам.

Їй доводиться приховувати втому, бо «не можна показати слабкість», бути завжди зібраною, бо інакше скажуть «емоційна». Часто вона несе тягар не лише своєї служби, а й боротьби з невидимими бар’єрами всередині системи. Їй складніше зростати, бо лідерські якості в жінки чомусь ще й досі «перевіряють» суворіше.

Але попри все — вона йде вперед.

А ще — вона на передовій.

Так, жінки-поліцейські сьогодні служать і на бойових посадах. Вони входять до складу штурмових підрозділів, евакуюють поранених, прикривають побратимів вогнем, виносять на собі зброю, аптечки, бронежилети — і відповідальність. Вони борються не лише зі злочинністю, а й за країну — у прямому сенсі слова.

Їхні історії — це історії сили, професійності та глибокої відданості.

І щовечора вона знімає форму, щоб бути дружиною, мамою, донькою, подругою, жінкою, яка теж має право на вразливість.

Її сила — не в тому, що вона така ж, як чоловіки. Її сила в умінні тримати рівновагу між рішучістю й емпатією, логікою й чуйністю, суворістю й людяністю.

Їй важче — так. Але вона вже тут. У секторі безпеки. В поліції. На бойових позиціях. І з кожним роком — нас більше.

Бо рівність — це не лише про можливості. Це про гідність. Про вибір. Про повагу до кожної, хто йде цим непростим, але таким важливим шляхом.

Ці публікації — не просто слова. Нижче — історії жінок-поліцейських.

Тих, хто щодня тримає не лише лінію фронту, а й лінію внутрішньої стійкості.

Читайте. Поширюйте. Говоріть.

Вони заслуговують бути не «винятками», а прикладами. Історією змін.»

3. Історії про діяльність жінок-поліцейських:

08.03.2024 - «Нас всіх об’єднує одна мета – вільна та незалежна Україна»,- слідча столичної поліції Тетяна Ткачук (https://kyiv.npu.gov.ua/news/nas-vsikh-obiednuie-odna-meta-vilna-ta-nezalezhna-ukraina-slidcha-stolychnoi-politsii-tetiana-tkachuk)

08.03.2024 - «Намагаюсь почути кожного та підтримати у складних життєвих ситуаціях», - капітан столичної поліції Ольга Водолазька (https://kyiv.npu.gov.ua/news/namahaius-pochuty-kozhnoho-ta-pidtrymaty-u-skladnykh-zhyttievykh-sytuatsiiakh-kapitan-stolychnoi-politsii-olha-vodolazka)

08.03.2024 - «Мені подобається, що біг об’єднує усе більше людей по всі Україні» - столична дільнична Марина Гапенюк (https://kyiv.npu.gov.ua/news/meni-podobaietsia-shcho-bih-obiednuie-use-bilshe-liudei-po-vsi-ukraini-stolychna-dilnychna-maryna-hapeniu)

10.04.2024 - Мінні поля та пастки ворога – столична поліцейська Наталія Бурсак про роботу на незламній Харківщині (https://kyiv.npu.gov.ua/news/minni-polia-ta-pastky-voroha-stolychna-politseiska-nataliia-bursak-pro-robotu-na-nezlamnii-kharkivshchyni)

15.06.2024 - «Мрію повернутись у свою вільну станицю Луганську»,- столична дільнична офіцерка поліції Вікторія Лівадіна (https://kyiv.npu.gov.ua/news/mriiu-povernutys-u-svoiu-vilnu-stanytsiu-luhansku-stolychna-dilnychna-ofitserka-politsii-viktoriia-livadina)

05.07.2024 -  «Безпека дітей понад усе!»: старший інспектор ювенальної превенції поліції Києва Інна Демчук (https://kyiv.npu.gov.ua/news/bezpeka-ditei-ponad-use-starshyi-inspektor-iuvenalnoi-preventsii-politsii-kyieva-inna-demchuk)