За час повномасштабного вторгнення країни-агресора на рахунку правоохоронця понад 100 патрулювань, однак це не заважає йому продовжувати піклуватись про мешканців території обслуговування.

Дільничний офіцер поліції Руслан Файчук з 2019 року несе службу у Солом’янському управлінні поліції. Як і всі правоохоронці, з початку повномасштабного вторгнення лейтенант поліції цілодобово заступає на відпрацювання території району та розповідає про зміни, які відбулись у службі.

- Чи змінилась робота в умовах воєнного стану?

- Перший час наша робота була більш спрямована на виявлення та затримання можливих мародерів, диверсантів та тих осіб, які співпрацюють або надають інформацію країні-агресору. Тож виконання основних функцій дільничного офіцера поліції відійшло на другий план, оскільки цілодобово ми були лише в складі авто- та піших патрулів, а також займались охороною правопорядку на встановлених блок-постах. З часом ми пристосувались до таких умов та стало легше поєднувати.

- Що найскладніше було за останні місяці повномасштабного вторгнення?

- Збільшення функцій поліцейського, коли ми всі стали працювати в цілодобовому режимі на одну спільну мету – перемогу нашої держави. Було не важливо дільничний ти, слідчий чи оперативник. Як приклад, одного дня ми могли допомогти мешканцю району добратись до лікарні для життєво необхідної процедури, а іншого дня вже затримати зберігача зброї.

- Як реагують мешканці району на те, що тепер робота дільничного зосереджена не лише на них?

- Люди розуміють, що на даний час усі сили спрямовані на захист столиці, тож в нас лише покращилась взаємодія з ними. Громадяни часто звертаються до нас із пропозиціями допомогти на патрулюванні чи повідомляють, якщо помічають підозрілих осіб на вулицях чи у будівлях. Паралельно з цим ми продовжуємо допомагати усім, хто опинився у складних ситуаціях, став жертвою правопорушення чи потребує гуманітарної допомоги, продуктів харчування, ліків та інших предметів першої необхідності.

- Що допомагає працювати у таких складних умовах?

— Моя найбільша підтримка та мотивація – це моя родина. Так склалось, що мамі довелось поїхати у більш безпечне місце, однак мій батько та молодший брат несуть службу разом зі мною у Солом’янському управлінні поліції. Тож навіть у найскладніші моменти роботи я розумію, що поруч знаходяться найближчі та найрідніші люди, які допоможуть та в разі чого не дадуть опустити руки. Разом ми робимо усе можливе, аби над Україною було мирне небо та мама мала змогу повернутись до нас в Київ.

- Приклад батька спонукав вступити до лав правоохоронців?

- Загалом так, оскільки з самого дитинства я спостерігав за його роботою та мріяв стати правоохоронцем, однак ситуація у країні, яка склалась ще більше переконала мене у важливості своєї справи. Розуміння того, що кожне виконане завдання наближає нас до перемоги, мотивує якнайкраще виконувати службові обов’язки.

- Чи є вже плани чи мрії, які б хотілось втілити у життя після перемоги?

- Мені здається, що наразі кожен правоохоронець мріє про те, як проведе спокійний та мирний день із родиною, тож я не виключення. Зібратися всім разом під мирним небом, не почувши сирен чи вибухів – це те, чого очікують всі українці.

Відділ комунікації поліції Києва
Олена Мошко