«Номер телефону на випадок, коли просто треба поговорити»: як столична ювенальна поліцейська Яна Хелпа допомагає підліткам

Її телефон увімкнений 24/7, адже батьки, вчителі та самі підлітки знають – Яна Хелпа завжди вислухає і допоможе.

Яна виросла на Тернопільщині в родині медика та військового. Батьки навчили її головного – справедливості та поваги до людей. У 2010 році вона приїхала (підкорювати) отримати вищу освіту в Київ і вступила до Академії МВС. Починала кар'єру дільничною, але швидко зрозуміла, що її справжнє покликання – захищати дітей. Уже дев'ять років вона працює ювенальним офіцером Деснянського управління поліції.

Для Яни Хелпи це не просто робота за інструкцією. За кожним викликом вона бачить дитину, якій важко. За роки служби назбиралося чимало історій, але одну вона згадує з особливим теплом:

«Одного разу нас викликала бабуся-опікунка. Вона зовсім втратила контакт із 14-річною онукою: дівчина прогулювала уроки, почала курити, бунтувала. Коли ми почали спілкуватися, я побачила, що за цим «їжачком» і зухвалістю ховається дитина, якій просто до сліз не вистачає маминого тепла. Вона шукала підтримки у компаніях, бо вдома її не розуміли.

Я не стала читати лекцій. Просто дала їй свій особистий номер і сказала: «Дзвони, коли буде важко або якщо просто захочеться поговорити». Спочатку вона набирала часто, потім усе рідше – життя почало налагоджуватися. Дівчина закінчила школу, вступила до університету. Нещодавно ми випадково зустрілися в торговому центрі – вона працює у ювелірному магазині. Бачити її дорослою, впевненою і щасливою – це найкраща нагорода».

За роки служби старша інспекторка сектору ювенальної превенції бачила чимало дитячих сліз, страху й болю. Саме тому разом із колегами майже щодня проводить профілактичні заняття у школах, навчаючи дітей їхніх прав та обов'язків, правил безпечної поведінки й відповідального ставлення до власних вчинків.

Керівники навчальних закладів охоче запрошують Яну Хелпу на зустрічі з учнями, адже вона вміє знайти підхід до дітей, говорить із ними просто, щиро й зрозуміло. Вона не читає повчань – вона ділиться власним досвідом, розповідає про любов до музики, спорту та навчання. У дитинстві Яна закінчила музичну школу, успішно навчалася та активно займалася спортом, тому добре знає, наскільки важливо допомогти дитині знайти себе.

Окрім служби, поліцейська щодня виконує ще одну, не менш відповідальну місію – бути мамою. Саме син є її найбільшим натхненням, джерелом сил і стимулом ставати кращою. Попри насичений графік, вона завжди знаходить час зробити разом домашні завдання, пограти у футбол чи просто прогулятися парком.

«Я пишаюся тим, що можу захищати права дітей. Коли бачиш, що дитина, якій ти колись допоміг, знаходить своє місце в житті, розумієш: усе було недаремно», – говорить Яна Хелпа.

Завдяки таким поліцейським діти зростають із вірою в добро, почуваються захищеними та знають: поруч завжди є дорослий, який вислухає, підтримає і простягне руку допомоги.

Відділ комунікації поліції Києва