Наш колега вже дев’ять років несе службу по забезпеченню охорони громадського порядку у столичній підземці. З першого дня повномасштабного вторгнення правоохоронець разом із напарниками стоїть на варті безпеки киян.

Микола з самого дитинства мав хист до спорту та брав участь у різних спортивних змаганнях. Він займався легкою атлетикою та юнаком зацікавився пауерліфтингом, армреслінгом, чим захоплюється і досі.

«Моя любов до спорту почалася з шести років, коли батько на власному прикладі показав мені, що фізичне виховання є важливою складовою життя та мого здоров’я. У 16 років здобув свої перші грамоти та нагороди. Після служби в армії навіть не сумнівався, що мої спортивні здібності можуть принести користь суспільству, тому у 2013-му році обрав службу в Національній поліції України», - розповідає поліцейський.  

За дев’ять років служби в управлінні поліції в метрополітені були різні випадки, але більше за все Миколі запам'яталася ситуація, коли під час несення служби на станції метрополітену народилася дитинка.

«Пригадую, що ми з напарником, почули крики про допомогу та побачили жінку, у якої прямо на станції почалися перейми. Так, завдяки нашим спільним зусиллям з лікарями «швидкої» та небайдужими громадянами, в київському метрополітені на світ з’явився маленький хлопчик. Дуже допомогла в такій ситуації первинна медична підготовка, якої навчають поліцейських», - згадує колега.

З першого дня повномасштабного вторгнення правоохоронець разом із напарниками стоїть на варті безпеки киян. Щоразу зі служби на нього чекає дома дружина Юлія та маленька донечка.

«Мої найголовніші здобутки - це сім'я, спортивні досягнення та поліцейська діяльність. Саме заради своїх близьких ми боремось сьогодні за перемогу, аби знищити окупанта. Я впевнений, що ми неодмінно переможемо агресора та над нами буде знову мирне небо», - додав Микола.

Відділ комунікації поліції Києва

Наталія Сич