30 годин із пораненою рукою на «нулі»: історія незламності столичного поліцейського Олександра Матвіюка
Правоохоронець дивом вижив після тяжкого поранення, отриманого на Торецькому напрямку. 30 годин він провів на полі бою, борючись за життя. Тоді, через обстріли його змогли евакуювати тільки наступного ранку. Сьогодні боєць вже проходить реабілітацію та планує повернутися до служби.
Олександр приєднався до столичної поліції у 2014 році та пройшов шлях від дільничного офіцера до керівника сектору карного розшуку, а з початком створення Стрілецького полку добровольцем долучився до лав новоствореного підрозділу.
Поліцейський ніс службу на Донеччині поблизу Торецька , саме там, на «нулі» і отримав тяжке поранення – ворожий FPV-дрон здійснив скид, що завдав Олександру травму руки. Від удару він знепритомнів, а побратими миттєво наклали турнікет і почали евакуацію. Однак щільні обстріли унеможливили вивезення.
«Пам’ятаю свою першу реакцію коли прийшов до тями: бачу поранену руку, багато крові, дивлюся ноги цілі і думаю слава Богу... 30 годин так лежав, самостійно йти не міг, хлопці несли мене через поле. Евакуація приїхала лише наступного ранку, мене погрузили в швидку і я заснув, а коли прокинувся руки вже не було», – згадує поліцейський.
Олександру 31 рік, він став на захист країни, пережив численні операції, ампутацію та попри все доводить свою незламність. Думки про зустріч із донечкою та родиною давали йому сил триматися у найважчі моменти.
Зараз ветеран проходить курс реабілітації, ще кілька місяців він проведе у лікарні. Боєць не втрачає оптимізму та впевненості: після одужання мріє повернутися до служби.
«Вже відчуваю, як бракує роботи та адреналіну. Та й справ у мене ще багато», – каже з посмішкою.
Указом Президента України, Олександра Матвіюка нагороджено орденом "За мужність" третього ступеня. Його історія – це приклад стійкості та незламності українських правоохоронців, які щодня ризикують життям заради безпеки країни.
Відділ комунікації поліції Києва
Ангеліна Ліспух
