У реальному житті служба оперативних працівників не така романтична, як у серіалах та фільмах. У цьому можна переконатися, провівши день в компанії «опера»: справжні оперативники ніколи не зраджують обраному шляху.
Костянтин Шафієв із 2015 року працює в Оболонському управлінні поліції ГУНП у м. Києві на посаді начальника сектору кримінальної поліції. За цей час встиг отримати подяку за високі досягнення в службі від керівника столичної поліції Андрія Крищенка. Він із дитинства хотів допомагати людям, борючись зі злочинцями, тож на службу прийшов за покликом душі. Нині капітан поліції займається розкриттям злочинів проти життя та здоров'я особи.
Здобувши вищу освіту за спеціальністю інженера-механіка, все ж пішов за мрією, і в 2011 році розпочав службу в карному розшуку рідного Донецька. Переломним моментом для поліцейського, як в особистому житті, так і в роботі, стала окупація рідного регіону. Костянтин, не вагаючись, залишився вірним своїй справі та продовжив боротьбу зі злочинцями вже у прифронтовій Мар’янці. Згодом разом із сім’єю переїхав до столиці, і тепер є одним із найкращих оперативників Києва.
Саме Костянтин брав безпосередню участь у розкритті резонансного тяжкого злочину, який стався 23 червня 2017 року. Зловмисник вбив у квартирі колишню сусідку, а її матір поранив ножем - із тяжкими тілесними ушкодженнями жінка опинилася у лікарні.
- Якщо говорити про резонансні злочини, які випадки пригадуються одразу?
- Влітку минулого року в нашому районі сталося шість вбивств. Ми з колегами, у прямому сенсі, жили на роботі. Але найголовніше, що це дало позитивний результат - усі шестеро зловмисників затримані і перебувають під вартою.
Резонансним було вбивство жінки, яка приїхала із-за кордону в гості до матері. Колишній сусід спочатку поранив пенсіонерку, а потім вісім разів вдарив ножем її доньку. Усі були впевнені, що нападник давно зник, а ми провели ретельну перевірку і знайшли його на верхньому поверсі будинку. Він намагався скоїти самогубство, наносячи собі удари в груди тим самим ножем, яким убив жінку. До речі, днями зловмисника за скоєне було засуджено до довічного ув’язнення.
Також складним було розслідування вбивства пенсіонерки, в квартирі якої сталася пожежа. Менше місяця нам знадобилося, щоби з’ясувати: до вбивства місцевої мешканки причетний її племінник. Зловмисник у розпалі суперечки бив пенсіонерку по голові муляжем гранати. Після цього, аби приховати сліди злочину, він підпалив квартиру, заливши бензин у замкову щілину. Чоловіку загрожує до п’ятнадцяти років позбавлення волі.
- Рахували, скільки злочинців особисто спіймали за роки роботи в органах?
- Я не веду таку статистику. Знаєте, як кажуть, хочеш, щоби риба ловилася – не рахуй, скільки вже спіймав. А якщо серйозно, то кожна розкрита справа - це перемога у першу чергу над самим собою. І найкращою винагородою є усвідомлення того, що ти працював не дарма.
- Бували випадки, коли під час затримання зловмисники застосовували зброю. Що відчуваєте у такий момент?
- Зазвичай у таких ситуаціях немає часу на роздуми. Ти знаєш, що повинен затримати зловмисника - і просто робиш це. Звичайно, у такий момент сподіваєшся не тільки на власну професійність, а й на міцне плече напарників.
- Який він - робочий день оперативного працівника?
- Зазвичай починається із оперативної наради, а протягом дня виїжджаємо на виклики, спілкуємося із потерпілими, затриманими, свідками, відпрацьовуємо оперативну інформацію. Через досить велике навантаження робочий графік ненормований. Особливо, що стосується розкриття тяжких злочинів, то робота після 18:00 і на вихідних - норма.
- А як Ви проводите вільний від роботи час, коли такий випадає?
- Увесь вільний час я приділяю своїй сім’ї – дружині та донечкам. Я дуже вдячний дружині за те, що їй завжди вистачає терпіння та любові чекати мене вдома.
- У Вас є хобі, як відпочиваєте морально?
- Мені подобається тренуватися у тирі. Також заняття спортом допомагають не тільки бути у формі та зняти стрес, а й привести до ладу думки.
- Чи думали Ви про те, аби змінити професію?
- Я пов’язую своє майбутнє зі службою в поліції. Оперативник - це справжня чоловіча справа, якою я пишаюся і робитиму все, аби бути достойним представником цієї професії. Коли мова заходить про мою роботу, усі родичі і знайомі знають мою однозначну відповідь: вона вибрала мене, а я – її.
Відділ комунікації поліції Києва
Оксана Ліщук