Поліцейська розповіла про специфіку своєї роботи у військовий час, про новий рівень спілкування з колегами та хобі, які додають наснаги та допомагають налаштовуватися на позитивний лад.
Ірина Кононенко з 2005 року почала працювати на посаді інспектора сектору інформаційної підтримки Дніпровського управління поліції, а декілька останніх років очолює його. Окрім своїх високих професійних навичок жінка має цікаве хобі, яке тішить око усіх, хто потрапляє до неї у кабінет – Ірина займається вирощуванням квітів.
З початку повномасштабного вторгнення росії в Україну, майор поліції стала справжньою підтримкою для своїх колег. Окрім своєї безпосередньої роботи, жінка встигала організовувати харчування для всього особового складу і не обділяла увагою свої квіти.
- Як змінилася Ваша робота з початку бойових дій росії в столиці?
- Нічого кардинально не змінилося. Всі залишилися на своїх місцях і продовжили виконувати свої обов’язки. Слідство, карний розшук, дільничні інспектори, інформаційна підтримка – ми всі, як один механізм і залежимо від роботи один одного. Більше змінився формат роботи. Ми набагато більше часу стали проводити разом з колегами. Війна нас зблизила та зробила справжньою родиною. Люди почали більше довіряти ближньому, частіше спілкуватися та розкриватися з нових сторін. Мабуть, тільки зараз дійсно приходить розуміння того, що таке людяність.
- Окрім безпосередніх своїх обов’язків, певний час Ви відповідали за харчування всього особового складу. В чому полягала ця робота?
- Протягом місяця я щоденно приймала автомобіль, завантажений об’ємними порціями страв, які мені потрібно було розподілити між усіма співробітниками і у визначений час, забезпечити харчуванням.
- Всі співробітники Дніпровського управління поліції знають про Вашу любов до квітів, тому що Ваш кабінет рясно прикрашають понад півсотні вазонів. Як у Вас з’явилося це хобі і чи вплинула на його існування війна?
- Мабуть з того моменту, коли у мене з’явився власний кабінет. У мене там квітів більше, аніж вдома. Воно якось саме по собі прийшло, то взяла у когось листочок і посадила, то купила, то подарували, так і «затягнуло». Мені подобається доглядати за квітами, вони відчувають, що я їх люблю, тому і ростуть гарно. Війна не змусила мене відмовитися за їхнім доглядом і я вже планую невеличкі «поповнення» у свою колекцію. Адже квіти – це життя і воно має перемагати та примножуватися.
- Ви вже третій місяць несе службу у посиленому режимі. Як Ваша родина до цього ставиться?
- Мій чоловік також поліцейський, тому ми добре розуміємо одне одного та необхідність бути у цей непростий час на службі. Наша 14-річна донечка Анічка також з розумінням до всього ставиться, бо вона ще з маленького знає, як воно бути дитиною правоохоронців.
- Як Ви відпочиваєте від робочих буднів та нової реальності військового часу?
- Найкращим відпочинком зараз є спілкування з сім’єю, адже за понад два місці війни мати змогу обійняти дочку та чоловіка – це велике щастя. Коли з’являється вільний час, то дуже полюбляю складати великі картини з пазлів, а також вишивати бісером та в'язати крючком. Це для мене, як медитація. Дуже подобаються зображення тварин, особливо вовків, вони асоціюються у мене з відданістю та вірністю. Зараз, як і всі українці, я мрію, щоб наша країна якомога швидше здобула перемогу і всі наші воїни повернулися до своїх родин.
Відділ комунікації поліції Києва
Оксана Ліщук