Правоохоронець вважає, що замовчування домашнього насильства може призвести до його повторення, тож закликає не терпіти протиправних дій.

Понад 11 років старший лейтенант поліції Микола Редчиц несе службу в лавах правоохоронців, з яких близько одного року задіяний до мобільної групи реагування на факти домашнього насильства. Поліцейський розповідає про роботу з сімейними дебоширами та насильством у родині, а також про способи боротьби з цим негативним явищем.

- Хто найчастіше потерпає від домашнього насильства?

- Найчастіше жертвами сімейних дебоширів стають жінки та діти. Причинами таких конфліктів можуть бути різні фактори: непорозуміння у родині, сварки під впливом алкогольних напоїв чи наркотичних речовин, ревнощі або проблеми на роботі. Окремо можна виділити матеріально залежних людей, які через страх терплять відносно себе протиправні дії та замовчують про існування такої проблеми.

- Як ви дієте, якщо жертва відмовляється від написання заяви та починає захищати свого кривдника?

- У першу чергу, ми намагаємось поговорити та донести до потерпілих, що ніхто не має права застосовувати насильство відносно будь-кого, а замовчування такої проблеми може призвести до її повторення. Ми пояснюємо, що відмова від написання заяви не звільняє нас від обов’язку складання адміністративного матеріалу на кривдника чи винесення термінового заборонного припису, тож правопорушник у будь-якому випадку буде покараний. У подальшому радимо звернутись до соціальних служб, якщо самостійно вирішити цю проблему не вдається та є ризик постраждати від домашнього насильства знову.

- Що порадите жертвам домашнього насильства до приїзду поліцейських?

- У разі загострення конфлікту необхідно вийти з квартири чи будинку, аби привернути увагу оточуючих. Як правило, суперечка на людях стає менш напруженою та дає змогу агресору заспокоїтись, а потерпілий стороні звернутись до громадян за допомогою.

- Як справляєтесь із власними емоціями під час виїздів на такі ситуації? Особливо, якщо внаслідок протиправних дій постраждали діти.

- У перші роки несення служби постійно були присутні переживання за потерпілих та напруженість від обстановки, яка склалась. Однак з часом приходить усвідомлення того, що власними емоціями тут можна нашкодити, а ми маємо захистити того, хто цього потребує, особливо найменших мешканців нашого району.

- Які виклики запам’ятались найбільше?

- Колись ми отримали виклик до квартири, в якій чоловік під дією алкогольних напоїв зачинився із 5-місячною дитиною та погрожував покінчити життя самогубством. У той момент ми більш за все турбувались про те, аби чоловіку не спало на думку нашкодити дитині. У ході перемовин нам вдалось потрапити до помешкання, забрати малечу та передати матері.

- Чи виникали під час несення служби ситуації, коли ви хвилювались за власне життя ?

- Однією з таких ситуацій був виклик, коли нам надійшло повідомлення про сімейну сварку між матір’ю та сином. По приїзду на місце ми побачили , що у власника по кватирі розкидані ножі та сокири, а сам чоловік був агресивно налаштований на поліцейських та перебував у стані алкогольного сп’яніння. Ми негайно вивели потерпілу в безпечне місце та заспокоїли кривдника.

 - Чи стають кривдники на шлях виправлення після притягнення їх до відповідальності?

- На жаль, дуже рідко. Як показує досвід, якщо сімейний дебошир вчинив насильство двічі, то велика імовірність повторності такої ситуації. Звісно, немало випадків, коли людина розуміла, що може втратити свою родину такими вчинками й робила все для налагодження сімейного благополуччя. Такі історії й мотивують прикладати максимум зусиль у роботі, аби подолати таке негативне явище як домашнє насильство.

- Що, на Вашу думку, допомогло б мінімізувати такі випадки у родинах?

- Вважаю, що якби за протиправні дії кривдникам загрожувало б суворіше покарання, то таких ситуацій було менше. Часто люди не розуміють, що їхні дії можуть призвести до непоправних наслідків, тож лише більшою відповідальністю за скоєне ми можемо вплинути на свідомість громадян. Саме тому, ми маємо спільними зусиллями створювати умови та механізми, які допоможуть робити домашнє насильство видимим, аби створити середовище з нульовою терпимістю до нього.

Відділ комунікації поліції Києва

Олена Мошко